Інформація для батьків

Перший раз - у перший клас!

   Вступ дитини до школи - довгоочікуваний, хвилюючий і досить відповідальний момент в житті дитини. Адже, вчорашній дошкільник набуває новий соціальний статус - статус школяра. Останнє "вільне" літо дошкільників особливо тривожне і для батьків. Тож деякі з них прагнуть виконати за це літо всю програму першого класу. І бувають дуже розчаровані, коли на попередній співбесіді чують, що їхня дитина не підготовлена до школи.
    Психологи виділяють три аспекти шкільної зрілості (або психологічної готовності до школи): інтелектуальний, емоційний і соціальний.
   Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років - це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв'язки між явищами і подіями, логічно запам'ятовувати, а також розвиток дрібних рухів руки і їх координації.
    Емоційна зрілість - це ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.
    Соціальна зрілість - це потреба у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя.

Тест для батьків "Чи готова дитина до школи?"

1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?
2. Чи думає ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
3. Чи може ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?
4. Чи ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
5. Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п'яти речень?
6. Чи може ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів?
7. Чи вміє вона відмінювати іменники за числами?
8. Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?
9. Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад?
10. Чи може вона розв'язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
11. Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку?
12. Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
13. Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
14. Чи може вона зібрати пазли з п'яти частин за хвилину?
15. Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
16. Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?
17. Чи любить ваша дитина самостійно працювати - малювати, збирати мозаїку тощо?
18. Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:
15-18 - дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;
10-14 - ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли "ні", підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати;
9 і менше - почитайте спеціальну літературу, намагайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть вас розчарувати. Але пам'ятайте, що всі ми - учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи - це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом - з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом із дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Правила для батьків:

Заняття з дитиною мають бути обопільно добровільними.
Їх тривалість не має перевищувати 35 хвилин.
Не намагайтеся пропонувати дитині завдання, якщо вона стомлена.
Намагайтеся, щоб заняття мали регулярний характер - "мозковий штурм" під час підготовки до школи не ефективний.
Якщо ви побоюєтеся за успіхи своєї дитини, радимо вам не зосереджуватися на вироблені конкретних навичок.
Значну роль у досягненні успіхів у навчальній діяльності і адаптації дитини відіграє мотивація (система природних, соціальних і особистісних чинників, що спонукають дітей відвідувати школу, виконувати вимоги вчителів, включатися у процес навчання, робити зусилля, необхідні для подолання труднощів, реалізовувати в процесі навчання власні схильності, розвивати здібності, брати участь у навчальному спілкуванні тощо). Чи хоче ваша дитина до школи? Наступний тест допоможе з'ясувати відповідь на це питання.

Тест для дошкільників "Чи хочу я до школи?"

1. Коли я піду до школи, у мене з'явиться багато нових друзів.
2. Мені цікаво, які в нас будуть уроки.
3. Думаю, що запрошуватиму на свій день народження весь клас.
4. Мені б хотілося, щоб урок тривав довше, ніж перерва.
5. Цікаво, що у школі пропонують на сніданок?
6. Коли я піду до школи, то буду добре навчатися.
7. Найкраще у шкільному житті - це канікули.
8. Мені здається, у школі більше цікавого, ніж у дитячому садку.
9. Мені хочеться до школи, тому що багато дітей із мого будинку (моєї вулиці) уже навчаються.
10. Якби мені дозволили, я б пішов (ла) учитися вже торік.
11. Якби хто-небудь став за тебе говорити, чи погодився (лася) б ти із цими словами?

Результати тестування: 
1-3 бали - ваша дитина думає, що непогано живе і без школи. Варто замислитися!
4-8 балів - так, хочеться до школи. Тільки для чого? Якщо більше балів у першій п'ятірці запитань, то ваша дитина в основному мріє про нові ігри і друзів. Якщо більше балів у другій п'ятірці запитань, то вона цілком уявляє собі основне призначення школи, і воно не викликає поки відрази.
9-10 балів - чудово, якщо ваша дитина збереже таке ставлення до школи на наступні 10-12 років!

Пам'ятка батькам першокласників

1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте їй місце в сім'ї.
2. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки.
3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
4. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.
5. Відвідуйте з дитиною театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
6. Віддайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не вишуканому, дорогому одягу.
7. Обмежте перегляд телепередач до 30 хвилин на день.
8. Зверніть увагу на те, що діти дещо знають про секс. Не дайте цій темі домінувати.
9. Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички й любов до праці.
10. Не робіть із дитини лише споживача, нехай вона буде рівноправним членом сім'ї зі своїми правами й обов'язками.

Меморандум (те, що треба пам'ятати від вашої дитини)

1. Не псуйте мене. Я чудово знаю, що не повинна одержувати все, про що прошу. Я просто перевіряю вас.
2. Не бійтеся виявляти твердість щодо мене. Я віддаю перевагу цьому. Це дозволяє мені знайти своє місце.
3. Не застосовуйте силу у стосунках зі мною. Інакше це навчить мене думати, що сила - це єдине, що має значення. Я з розумінням сприйму те, що ви керуватимете мною.
4. Не давайте обіцянок: може виявитися, що вам не вдасться їх дотримати. Це підірве мою довіру до вас.
5. Не робіть за мене те, що я можу зробити сама. Інакше я почуватиму себе немовлям, я продовжуватиму вимагати, щоб ви мене обслуговували.
6. Не робіть мені зауваження в присутності інших людей. Я сприйму ці зауваження, якщо ви говоритимете зі мною наодинці.
7. Не намагайтесь обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Чомусь у цей момент я погано чую і ще гірше ставлюся до можливості порозуміння. Давайте обговоримо цю поведінку трішки пізніше.
8. Не прискіпуйтесь і не бурчіть. Бо інакше мені доведеться прикинутися глухою, щоб якось захиститися.
9. Не уникайте моїх прямих і чесних запитань. Інакше ви побачите, що я припинила питати і шукаю цікаву для мене інформацію в іншому місці.
10. Ніколи не вважайте, що вибачитись переді мною - нижче вашої гідності.
11. Не дозволяйте моїм страхам збуджувати у вас тривогу, бо інакше я дійсно злякаюсь. Продемонструйте мені мужність.
12. Не забувайте, що мені необхідні розуміння і підтримка, але немає необхідності говорити вам про це, чи не так?
13. Ставтеся до мене так, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж буду вашим другом.

              Десять кроків, щоб стати кращими батьками

 1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності. 

 2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. 

 3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень. 

 4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді. 

 5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо. 

 6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку. 

 7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини. 

 8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня. 

 9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється. 

 10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Пам'ятка батькам п'ятикласника

У ваших дітей проблемно-переломний період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, небайдужими.

У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.

Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, географії тощо.

Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай удома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.

Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.

Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем.

Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.

Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.

Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.

Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

Умійте ставити себе на місце дитини.

Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - перший ворог.

Рекомендації батькам п’ятикласників

 Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?» Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.

Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поводження та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння, консультуйтеся з учителем не рідше, ніж раз на місяць.

Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина. Відвідуйте всі заходи й зустрічі, організовані батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості дізнатися, як ваша дитина навчається і як її навчають.

Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Установіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання.

Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв'язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі.

Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.

За будь–якої можливості намагайтеся уникнути значних змін або порушень у домашній атмосфері протягом першого півріччя. Спокій домашнього життя дитини допомагає їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-66 від 31 січня 2018 року

Органи управління освітою
обласних і Київської міської
державних адміністрацій

Про організоване завершення
2017/2018 н. р. та особливості
проведення ДПА у закладах
загальної середньої освіти

Шановні колеги!

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про загальну середню освіту» структуру навчального року встановлює заклад загальної середньої освіти.

Державна підсумкова атестація (далі - ДПА) в 2017/2018 навчальному році у закладах загальної середньої освіти здійснюється відповідно до частини 8 статті 12 Закону України «Про освіту»,Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30 грудня 2014 року № 1547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015, року за № 157/26602, та підпунктів 1, 3, 4, 5 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 31 липня 2017 р. № 1103 «Деякі питання проведення в 2018 році зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2017 року за № 1014/30882, із змінами.

ДПА здобувачів повної загальної середньої освіти здійснюється у формі зовнішнього незалежного оцінювання з 22 травня до 14 липня (основна і додаткова сесії) 2018 року.

Зважаючи на зазначене, заклади загальної середньої освіти самостійно визначають строки проведення державної підсумкової атестації учнів 4-их і 9-х класів, свята «Останній дзвоник» та випускних вечорів.

ДПА здобувачів початкової освіти здійснюється з метою внутрішнього моніторингу якості освіти у формі підсумкових контрольних робіт з двох предметів: української мови (передбачає оцінювання результатів навчання з української мови та читання) і математики. Для проведення ДПА в закладі освіти використовуються єдині завдання, які укладають вчителі закладу освіти, відповідно до затверджених Міністерством орієнтовних вимог до змісту атестаційних завдань і затверджує керівник закладу освіти.

ДПА з української мови учнів, які почали вивчати її в поточному навчальному році, здійснюється за бажанням батьків (одного із батьків) або їх законних представників.

У закладах загальної середньої освіти з навчанням або вивченням мов національних меншин учні можуть додатково проходити ДПА з третього предмета: мови національної меншини. Рішення про проведення ДПА з мови національної меншини приймається педагогічною радою на підставі письмових звернень батьків (одного із батьків) або їх законних представників і затверджується наказом керівника закладу освіти.

Результати ДПА не враховуються при виставленні річних оцінок з предметів, з яких учень (вихованець) проходив атестацію; оцінки за ДПА виставляються в Класному журналі у колонку з написом "ДПА" без зазначення дати після колонки з написом "Річна" та у табелі навчальних досягнень.

Олександра САВЧЕНКО, академік НАПН України

Закон України «Про освіту»: коментар у контексті проблем реформування початкової освіти

Освіта є унікальною галуззю за масштабом і впливом на життя кожної людини і розвиток держави. Тому прийняття у вересні ц.р. нового Закону України "Про освіту" без перебільшення є знаменною подією, яка зумовлює розвиток усіх рівнів освіти на тривалу перспективу. Цей Закон регулює суспільні відносини щодо реалізації кожною людиною права на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь в їх реалізації, а також визначає компетенції державних органів та органів місцевого самоврядування в галузі освіти. Впровадження Закону стосовно рівнів освіти усіх напрямів її розвитку передбачає внесення змін і доповнень до низки чинних Законів України, що стосуються освіти. Більшість норм цього об'ємного документу набирають чинності з дня наступного за днем його опублікування, але частина положень будуть вводитися поступово, про що сказано у розділі ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення". У цьому коментарі привертаємо увагу педагогів початкової освіти до окремих положень і норм Закону, які безпосередньо пов'язані із сучасними змінами в початковій освіті.

1.      Передусім звертаємо увагу на те, яким чином у Законі сформульовано мету освіти.

Метою освіти є:

• всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей; формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей;

• виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;

• збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору. (с.1).

Як бачимо, в Законі мета освіти сформульована широко, багатоаспектно, з утвердженням пріоритету людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Мета всебічного розвитку людини та можливі виміри її досягнення визначено через особистісні надбання, які слугують людям, суспільству, країні. Особистісне і громадянське представлене у взаємозв'язку, але з пріоритетом потреб людини. Це і є утвердженням принципу людиноцентризму і дитиноцентризму, що має відбитися у цілях розвитку кожного рівня освіти та їх реалізації.

2.      У розділі І "Загальні положення" звертаємо увагу на низку термінів, які зумовлені ключовим терміном освіта.

Зокрема, це стосується учасників освітнього процесу, його засобів і результатів. У початковій освіті, як і в інших рівнях, учні та інші особи, які навчаються за будь-яким видом та формою, є вже здобувачами освіти. У цьому вбачаємо акцент на діяльнісну складову освіти – учень не одержує, а вчитель не дає освіту, її учень має здобувати. (Принагідно зауважимо, що слово учень, на нашу думку, універсальне, воно йде у парі із знаковим словом учитель; людина навчається неперервно шляхом самопізнання, самоучіння). Освіту учень здобуває не в навчальному закладі, а в закладі освіти. До приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із цим Законом чинні терміни і нові є ідентичними. Безумовно, термін освіта є більш ємним, він означає процес і результат оволодіння людиною різними сегментами культури. Освіта об'єднує навчання, виховання і розвиток. Тому можна вважати, що такі зміни наголошують на можливості цілісного впливу освіти на соціалізацію учнів. У закладах освіти здійснюється освітній процес – система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на його організацію, забезпечення та реалізацію. Освітній процес є значно ширшим поняттям (ст.1, п.16), ніж навчально-виховний.

3. Статус початкової освіти.

У Законі є низка нових положень, які стосуються здобуття початкової освіти. За новим Законом всі заклади освіти розподіляються за рівнями відповідно до Національної рамки кваліфікацій, у якій представлено опис 11 рівнів здобуття особою освіти. Кожен рівень Національної рамки кваліфікацій визначається певною сукупністю компетентностей особи, які є типовими для кваліфікацій відповідного рівня, що також включає готовність особи до навчання впродовж життя. Початкова освіта належить до першого рівня; він визначає здатність особи виконувати прості завдання у типових ситуаціях у чітко визначеній структурованій сфері роботи або навчання, виконувати завдання під безпосереднім керівництвом іншої особи (ст. 36, п. 3).

В описі рівнів Національної рамки кваліфікацій, яка затверджена КМ України, є характеристика кожного.  Олександра САВЧЕНКО, академік НАПН України про 2 рівня і критерії класифікації. Стосовно початкової освіти принципово важливим досягненням є здобуття особою вмінь і навичок читати, писати, лічити; елементарних знань з природознавства, суспільствознавства, мистецтва тощо. Такі результати, зазначені у Міжнародній стандартній класифікації освіти (МСКО-97), є типовими для початкової освіти різних країн. Початкова освіта здобувається, як правило, з 6 років, триває чотири роки і може здобуватися в окремих закладах освіти або у структурних підрозділах закладу освіти. (ст.12, п.3).

Навчання за програмами 12-річної школи розпочинається з 1 вересня 2018 р. Діти, яким на початок навчального року виповнилося 7 років, повинні розпочинати навчання цього ж навчального року ( ст.12, п.4).

Особи з особливими потребами можуть розпочинати здобуття початкової освіти з іншого віку. З метою наближення місця навчання дітей до місця їхнього проживання у відповідному закладі може утворюватися філія закладу освіти. У Законі підтверджено можливість функціонування малокомплектної школи або організація навчання молодших учнів у класах-комплектах. Початкова школа може забезпечувати здобуття початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) одного або різного віку, які можуть бути об'єднані в один або в різні класи (групи). Освітній процес у такій школі може організуватися одним чи кількома вчителями або в будь-якій іншій формі, яка є найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти. (ст.13, п.3).

Сприяють територіальній доступності дітей до початкової освіти закріплення за школою території обслуговування, що не обмежує права батьків обирати інший заклад; передбачено також у сільській місцевості (за кошти місцевих бюджетів) підвезення дітей до закладу і у зворотному напрямку, у тому числі відповідного транспорту для осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату (ст.13, п.4).

4. Розширення можливостей здобуття якісної освіти особами з особливими потребами.

У Законі цей аспект знайшов відображення у чітко визначеній правовій доступності освіти і необхідності створення таких умов, які враховують потреби та індивідуальні можливості осіб з особливими освітніми потребами (ст.19). Принципово важливо, що це має здійснюватися за рахунок коштів освітніх субвенцій, державного та місцевого бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі з урахуванням потреб дитини, визначених в індивідуальній програмі розвитку (ст.19, п.6). Надзвичайно важливо, що у Законі чітко прописані норми, необхідні для практичного впровадження інклюзивного навчання (ст. 20). Зокрема, вимоги щодо створення інклюзивно-ресурсних центрів з метою забезпечення реалізації права на освіту та психолого-педагогічний супровід дітей з особливими потребами; проектуванням, будівництва та реконструкції будівель з урахуванням принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування (ст.1, п.28, ст.20, п. 6, 7). Ці терміни взагалі є новими в освітньому законодавстві.

5. Учасники освітнього процесу.

У Законі розд. VІ чітко і повно визначено категорії учасників освітнього процесу, їхні права, обов'язки, державні гарантії щодо освіти. Зокрема, учасниками є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які проводять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами й залучені до освітнього процесу у порядку, що визначається закладом освіти. (ст.52, п. 1).

З-поміж багатьох пунктів прав здобувачів освіти виділяємо право на:

– індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання;

– повагу людської гідності;

– якісні освітні послуги; – безпечні та нешкідливі умови навчання;

– справедливе та об'єктивне оцінювання резуль- татів навчання та ін. (ст. 53, п. 1).

До обов'язків здобувачі освіти: вони повинні виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального плану за його наявності), дотримуючись правил академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня, відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров'я та здоров'я оточуючих; довкілля (ст. 53, п. 3).

У сучасній ситуації розвитку школи набуває особливої ваги стимулювання педагогів до творчої праці, розширення можливостей для професійного розвитку. Тому з-поміж пунктів ст. 54 виділяємо права вчителя на:

– академічну свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;

– педагогічну ініціативу;

– розроблення та впровадження авторських програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання;

– вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб'єктів освітньої діяльності, здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників. До професійних обов'язків, крім якісного виконання вчителями освітніх програм, належить дотримання педагогічної етики, утвердження настановленнями і особистим прикладом суспільної моралі, цінностей справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбності, виховання у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції України,захищати суверенітет і територіальну цілісність країни.

Визначені у Законі права та обов'язки батьків здобувачів освіти посилюють їхню відповідальність за якість навчання дітей і дещо розширюють можливості участі в організації освітнього процесу, утверджують необхідність педагогіки партнерства (учителі-батьки-учні-громада). Зокрема, у положеннях статті 55 відображено права батьків:

– обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;

– брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального плану;

– сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню нею передбачених у програмі результатів навчання. У виконанні батьками своїх обов'язків органи державної влади та місцевого самоврядування мають надавати допомогу, поважати право виховувати дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань (ст. 55, п. 4, 5). На часі визначення повноважень батьківських комітетів, рад у нових умовах діяльності закладів освіти.

6. Зміст освіти: стандарти і освітні програми.

Зміст шкільної освіти є базисом освітнього процесу. В ньому відображаються як вимоги держави і суспільства до якості освіти, так і потреби особистості. У Законі маємо низку інновацій щодо норм і процедур визначення змісту освіти, що стосуються змін, які відбуваються зараз у початковій школі. Новим є положення, що Стандарт освіти розробляється відповідно до Національної рамки кваліфікацій. (ст. 32).

У Стандарті визначено:

– вимоги до обов'язкових компетентностей та результатів навчання здобувача освіти відповідного рівня;

– загальний обсяг навчального навантаження здобувачів освіти;

– інші складники, передбачені спеціальними зако- нами (ст. 32).

Проекти стандартів оприлюднюють на сайті МОН з метою їх громадського обговорення. На відміну від попереднього державного стандарту у Законі не вжито поняття базовий навчальний план, державні вимоги до навчальних досягнень учнів. У початковій школі освітній процес може організовуватися за двома циклами (1–2 і 3–4 класи), поділ на які здійснюється з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей (ст. 12, п. 6). З огляду на це, у новому Стандарті вимоги до обов'язкових результатів подано за циклами, окремо для 2 і 4 класів. На основі стандарту створюються різні види програм: освітні програми; типові освітні програми, корекційні, наскрізні освітні програми. (ст. 33, п. 1–4).

Освітня програма містить:

– вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою;

– перелік освітніх компонентів (зміст, тривалість, взаємозв'язок) та логічну послідовність вивчення;

– загальний обсяг навчального навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти;

– форми організації освітнього процесу;

– інші компоненти (за рішенням закладу) (ст.15).

Освітні програми розробляються закладами освіти, іншими суб'єктами освітньої діяльності та затверджуються відповідно до цього Закону та спеціальних законів. Освітні заклади можуть використовувати типові програми, які затверджує МОН України, або інші освітні програми, які розробляються відповідно до цього Закону та спеціальних законів (ст.33, п.3). Освітні програми можуть мати корекційно-розвитковий складник для осіб з особливими освітніми потребами. (ст.33, п. 4).

Педагогічна рада закладу освіти схвалює освітню програму закладу, її затверджує керівник. На основі освітньої програми заклад освіти складає та затверджує навчальний план, що конкретизує організацію навчального процесу. Заклади спеціалізованої освіти, освітні об'єднання та заклади освіти, що здійснюють освітню діяльність на різних рівнях освіти, можуть використовувати наскрізні освітні програми, які охоплюють різні рівні освіти та розробляються, затверджуються (акреди- туються) відповідно до цього Закону та спеціальних законів. Зверніть увагу на різний статус освітніх програм. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки МОН України затверджує типові освітні програми (ст. 64, п. 1). Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи за результатами експертизи затверджують освітні програми дошкільної та загальної середньої освіти (крім типових і тих, що розроблені на основі типових). (с. 67, п. 2).

7. Результати навчання.

Про результати навчання у Законі сказано у різних аспектах. Визначено їх зміст і структуру, сукупність ключових компетентностей; наскрізні вміння, які є спільними для всіх компетентностей; сказано про перевірку результатів. Що таке результати навчання? Це – знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку;

• які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти,

• яка особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів (розділ 1, п. 22).

4 Інноваційним у цій характеристиці є попереднє планування і вимірюваність результатів, що засвідчує перенесення акценту із змісту і процесу навчання на результат, який здобувач має показати. Сутність результатів навчання майже збігається із загальним визначенням терміна компетентність. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших осо- бистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. (розділ 1, п.15).

У Законі визначено перелік ключових компетентностей, які необхідні кожній людині для успішної життєдіяльності і якими вона повинна оволодіти по завершенню повної загальної середньої освіти. Зокрема, вільне володіння державною мовою; здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами; математична компетентність; компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій; інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно-комунікаційна компетентність; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності, пов'язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей; культурна компетентність; підприємливість та фінансова грамотність; інші компетентності, передбачені стандартом освіти. Порівняно із переліком ключових компетентностей у ДС 2011 року тут бачимо дві нові – інноваційність і екологічна компетентність, конкретизовано зміст громадянської та соціальної компетентностей, що випливає з концепції Нової української школи. Новим результатом освіти є наскрізні вміння. Їх функція, на нашу думку, забезпечити взаємозв'язок навчальних результатів із особистісними якостями і здатностями учнів, які потрібні для життєвого успіху і досягнення усіх компетентностей. Наведемо перелік наскрізних умінь: читання з розумінням; уміння висловлювати власну думку усно і письмово; критичне та системне мислення; здатність логічно обґрунтовувати свою позицію; творчість, ініціативність; вміння конструктивно керувати емоціями; оцінювати ризики, приймати рішення; розв'язувати проблеми; здатність співпрацювати з іншими людьми. (ст. 12, п. 1). Для учнів початкової школи першорядного значення набувають уміння читання з розумінням, висловлювати власну думку усно і письмово, здатність логічно обґрунтовувати свої дії, критично і творчо мислити. На це вчителі, безумовно, мають звертати увагу на всіх уроках.

У Стандарті визначені обов'язкові результати, а в освітніх програмах – очікувані. Між цими видами результатів велика різниця: у програмах можуть бути нові змістові лінії, а результати мають конкретизувати обов'язкові і передбачати можливість їх вимірювання і оцінювання. Результати навчання здобувачів освіти на кожному рівні повної загальної середньої освіти оцінюються шляхом державної підсумкової атестації, яка може здійснюватися в різних формах, визначених законодавством, зокрема у формі зовнішнього незалежного оцінювання. Державна підсумкова атестація здобувачів початкової освіти здійснюється лише з метою моніторингу якості освітньої діяльності закладів освіти та/або якості освіти. Порядок, форми проведення і перелік навчальних предметів, з яких проводиться державна підсумкова атестація, визначає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (ст.12, п.8).

8. Досягнення якості освіти.

У Законі відображено комплексний підхід до цієї проблеми. З метою гарантування якості освіти передбачено три системи її забезпечення: внутрішня (в закладах освіти), зовнішня (стандартизація, ліцензування, ЗНО, моніторинг, атестація педагогічних працівників та ін.), діяльність органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти (розділ V, ст.41, п.1, 2). В межах кожної системи виписано вимоги до її діяльності. У внутрішній системі забезпечення якості освіти керівник закладу здійснює організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти створює умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти. (ст. 26). Відкритість і прозорість інформації про освітній процес також сприяють якості освіти, тому у Законі передбачено низку вимог щодо цього процесу. Зокрема, заклади освіти у загальнодоступних ресурсах інформують: – про освітні програми, що реалізуються в закладі освіти та перелік освітніх компонентів, що передбачені відповідною освітньою програмою; додаткові освітні послуги; – про мову освітнього процесу; матеріально- технічне забезпечення; – результати моніторингу якості освіти та ін. (ст. 30). Важливим позитивним чинником мотивації впровадження Закону і проведення реформи загалом є те, що суттєво збільшуються кошти на оплату праці педагогам, які йтимуть з різних джерел, врахування при цьому не лише стажу роботи вчителя, а й результатів праці (ст. 60, 61). Вперше за історію реформування освіти в нашій країні у проекті бюджету на 2018 рік передбачені окремим рядком солідні витрати на модер- нізацію саме початкової освіти. Усім нам бажаю достойно виправдати сподівання держави, суспільства, громади на досягнення високої якості української освіти.